У перші дні листопада українці зайняли управління адміністративними органами, серед них дирекцію поліції. 1 листопада управління урядовими актами та касою взяв на себе український адвокат та громадський діяч Степан Баран, керівництво службою безпеки — радник Суханський. З огляду на реальні бойові дії на вулицях міста, нові урядники запровадили конкретні правила поведінки для мешканців. Вільне пересування містом обмежили до 18:00. Кав'ярні та шинки мали зачинятися теж до 18:00. Заборонялося мати при собі зброю — "Все оружє має бути видане і зложене в дирекції поліції до рук офіцера українського війська". Від мешканців вимагалося дотримуватися "безглядного спокою". Перепустки для пересування містом можна було отримати лише в дирекції поліції.

Для забезпечення спокою та порядку в місті українці та поляки погодилися створити спільний комітет із 24 представників, по 12 від кожної сторони. Звернення до містян із закликами уникати агресії видавали двома мовами. Але, як писало "Діло", діяльність комітету припинилася через національні амбіції обох народів. Для забезпечення спокою і порядку на вулицях, де мешкали євреї, за сприяння сіоністів була створена спеціальна міліція, рекрутована з євреїв. Комітет закликав євреїв суворо дотримуватися нейтралітету. Такі розпорядження значно зменшили рух людей у місті, більшість з яких залишалася у своїх домівках.

Із 26 листопада справами з наведення порядку і спокою у місті займався Комітет безпеки, очолюваний Вітом Сулімірським. До нього увійшли "Міська громадська охорона" та платна "Міська поліція". З цього дня було заборонено пересуватися містом без перепустки після 22:00, брами кам'яниць можна було відчиняти з 6:00 до 18:00, магазини мали працювати з 8:00 до 16:00. Ці органи відповідали також за ревізії помешкань, які проводилися з 8:00 до 16:00. У критичних випадках (зазвичай політичних) цей припис можна було змінювати. Військову амуніцію населення мало здати поліції. Мисливську зброю не вилучали у власників, якщо був дозвіл Комітету безпеки.