Бойові дії паралізували місто і спричинили апровізаційні проблеми та зростання цін на товари першої необхідності. Робота магазинів стала нерегулярною. Траплялися казуси, коли одночасно виходили накази про те, щоб купці відкривали усі торгові заклади на площі Ринок, і про заборону вільного пересування площею, що не дозволяло торговцям потрапити до своїх крамниць. Регулярній роботі магазинів перешкоджав брак спеціальних перепусток, адже купці були часто змушені залишатися вдома. Жінки з довколишніх сіл припинили привозити до Львова продукцію через відсутність нормального транспортного сполучення і загрозу потрапити в епіцентр бойових дій. За апровізацію міста відповідала Повітова харчова управа львівського повіту і міста Львів на вулиці Бляхарській, 18.

Найдефіцитнішим продуктом у місті під час листопадових подій був хліб. Kurjer Lwowski повідомляв, що вже 5 листопада його неможливо було купити. Якщо вдавалося знайти хліб, то за ціною від 10 корон (наприклад, у 1915 році обід з трьох страв коштував близько 2 корон). Майже щодня на шпальтах газет з'являлася інформація з актуальними цінами на продовольчі товари, які могли встановлювати торговці. За порушення приписів продавці мали нести особисту відповідальність. Попри офіційні розпорядження та спроби налагодити ситуацію, люди виживали лише завдяки домашнім запасам харчів. Бувало, що з дому не було можливості вийти більше тижня.

У листопаді 1918 року нестачу і дорожнечу продуктів спричинили не тільки бойові дії в місті, але й загальна ситуація із забезпеченням продовольством в краї. Через брак працівників (які отримували щоденно лише по 25 – 30 корон) у Галичині не зібрали 2/3 врожаю картоплі та буряків. Через раннє похолодання і морози продукти замерзали в полях або у відкритих вагонах, якими їх доставляли до Львова. Через брак солі люди не мали можливості заготовити і заквасити капусту. Відтак в зимовий період ціна на неї зросла.