Важливими елементами транспортної комунікації у місті були електричні трамваї, які у Львові були найшвидшим транспортом. На початок Першої світової війни загальна протяжність трамвайних ліній у місті складала 24,4 км. Під час війни значна частина електромережі була пошкоджена і, як наслідок, трамвай не курсував майже рік.

У перші дні листопада 1918 року трамвайний рух, за спогадами очевидців, відбувався за звичним графіком. Між українцями та поляками спочатку існувала домовленість про забезпечення нормального транспортного пересування містом. Згодом надання такої "вигоди" містянам видалося українській владі небезпечним, оскільки було майже неможливо контролювати потік пасажирів, а поляки користались трамваєм для перевезення амуніції. Тому українська військова команда наказала припинити рух трамваїв у місті. Окрім того, пошкоджені електричні лінії стали загрозою для життя львів'ян. Натомість діяли залізничні станції і вокзал, зв'язуючи воюючі сторони зі своїм запіллям на провінції.

Найбільше потерпали мешканці будинків, які безпосередньо розташовувалися в зоні боїв. У таких випадках люди могли тижнями переховуватися у підвалах без поповнення запасів їжі і води. Але і на віддалі від фронту діяли конкретні обмеження та заборони: як-от зачиняти брами на ніч чи вести облік тих, хто проживає. Оскільки траплялися напади цивільних поляків на українські патрулі, то за виявлення переховування зброї в будинку страчували кожного десятого мешканця.